Малкович і Джохар Дудаєв

Малкович і Джохар Дудаєв

Сниться мені, що я проходжу по вулиці, а ось та цегляна хатина привернула мою увагу. Поруч зі мною хтось іде і каже, що там всередині відтепер будуть жити Іздрик, Андрухович, Ірванець (ніяк не міг згадати його у сні!)  та інші. Коли ми наблизились до будинку, я у прочинених дверях дійсно побачив Іздрика, який щось (майбутню книгу?) майстрував, скажем так, своїми руками. Попереду, назустріч нам, іде Малкович.

Наступне, що я пам'ятаю, це як я з Малковичем сидимо в одній кімнаті. Він все-таки взяв мене з собою! Але розмова, яка зараз відбудеться, розтавить усі "і" над крапочками.Малкович довго мовчав, а потім сказав те, що, видно, довго обмірковував:

- Я бачив твої зошити, - каже він. А я не можу зрозуміти: "Зошити з віршами чи прозою? Мабуть, таки з прозою".
- Ти філолог? - питає після невеликої паузи він. "Єс! - зрадів я. - Він звернув увагу на мене"
- Ні, - відповідаю, роблячи ставку на чесність. Я геолог, подумки додаю.
- Ну я бачу, - каже Малкович і сумно знизує плечима, мовляв, нічим допомогти не можу. Я бачу цей його жест і мені стає прикро, що я не маю відповідної освіти.
- Нема глибини роздумів, - якось, здається, так каже він. - Ти розумієш?
- Розумію.
- ...
 Мовчання.
 Я гарячково обмірковую, як знайти вихід із такої катастрофічної ситуації. І кажу:
- Я глибоко відчуваю.
  Але ця фраза не змінює ситуації. Малкович сідає за свій комп'ютер, не дивиться у мою сторону і не підтримує розмову. Я теж втупився у свій комп'ютер, виконуючи якусь свою роботу, яку мені доручили старші.

Робота поляга у відслідковуванні. Але це була гра. Тобто літає якась машина в небесних емпіреях, тобто в буквальному сенсі десь у верхніх шарах атмосфери. Тут будівлі з каменю, такого, з якого будували піраміди. Власне, я завбачив одну піраміду ацтецького типу. І от той літальний апарат опиняється біля якоїсь бурштиново-смолистої діри, в кінці якої билося ключем світло в усі боки, а з того світла вилітали не то ангели, не то демони (можливо, космічне сміття). Я з жахом розумію, що Нашому Найангельшому Ангелу загрожує небезпека у вигляді спайпера по той бік діри (де той бік?!) Я кажу це Малковичу, а він говорить, що пізно, мовляв, вчора вже убили. Тоді, не вірячи своїм вухам, я заходжу на котрийсь із сайтів новин і бачу у вчораншній ленті два слова, яке повторювалося, немов недільний церковний дзвін: "Дудаєв мертвий. Дудаєв мертвий. Дудаєв мертвий."

з 2 на 3 квітня.