Сниться, що я в Берліні. Не знаю як сюди потрапив, не знаю чому і з якою метою, але факт є факт: я в незнайомому мені місті. Не вмію шпрехати німецькою, тому говорю ламаною англійською, рівень якої визначається фразою "my name is Andriy".
Я заходжу в книгарню. Мені хочеться купити книжку на українській мові. Але тут нема таких. Тому я хочу запитати в жінки, чи є десь неподалік ще одна книгарня, можливо, з більшим асортиментом: "Веа іс букстор". Говорю я, палко надіючись на її розуміння. Вона розуміє.
Ми виходимо на вулицю і жінка показує мені рукою, що треба йти он туди - прямо і наліво, вниз, повз якусь скляну будівлю, але я не певен: чи, може, варто проїхатись в метро? Але як називається та станція, про яку я читав в Андруховича? Чорт, думав я, все-таки погано, що зі мною нема друга, який би міг вільно розмовляти німецькою і який би знав місто.
Словом, я і Берлін не надто потоваришувати.
Хоча він мені сподобався. Я вперше побував у ньому.
Чому мені таке снилось? Не знаю. Перед тим, як піти спати я не думав ні про німців, ні про Берлін. Я дивився фільм "За стіною сну" - це якась екранізація твору Лавкрафта. Там показували психіатричну лікарню, досліди на мозку і тому подібне, тому навряд чи цей фільм якось вплинув на світлу і безтурботну картину сну.
з 20 на 21 квітня
Таке буває,сама часто зтикалася з незрозумілим впливом(чи виявом?) підсвідомості.
ВідповістиВидалитиВласне не знаю чи доречно написати тут свій сон,але він справив таке глибоке враження на мене,на емоційний стан,що...загалом сниться мені(це був точніше уривок з контексту сну)що йду я гуляти з своїм хлопцем,який увісні мій чоловік, на природу відпочивати.Ми взяли необхідні речі і дітей-хлопчика(старшого) і дівчинку,яких для зручності транспортування перетворили на риб.Ми прийшли до узбережжя:сонце вже припекало,адже я явно чула тепло,а в далині вже вимальовувались блакитно-срібні хвилі.І тут я згадую про дітей,я кричу своєму чоловікові,що ми про них забули і треба як найшвидше покласти їх у воду,щоб вони "відійшли" і ми могли їх знову зробити хлопчиком і дівчинкою.Розгортаю сумки і дістаю пакет з дітьми:вони завернуті в фольгу і зверху обмотані ще целофановими пакетами.Я розгортаю рибу-хлопчика,а він випотрошений,як власне і дівчинка,тільки мене це ніяк не турбує і я кажу до чоловіка-він змерз,в нього холодний живіт,його треба скоріше нагріти,тому роби багаття.а сама кладу рибу у видовжений казан і наливаю туди води,яка ледь покриває рибу-сина,проте він ще живий і,навіть,мені здалось говорить до мене.Дівчинку ми теж розгорнули і залишили на траві,щоб потім,коли вода нагріється покласти до братика,а самі з чоловіком сіли поруч з вогнем і чекали.Потім я очуняла від спеки і ми заснули,а коли прокинулись,то мій син вже був зварений і плавав доверху животом,я кинулась до дочки,а вона вже висохла на сонці,її живіт,випотрошенийз вистовбученими ребровими кістками вже виглядав як та риба,що продають на ринках.Я швидко кинула її до води в казані,але вона вже теж плавала животом доверху.Мертва.Я крикнула:Коханий,я зварила дітей!ми їх зварили!.сльози,розпач,якась дикість опанувала мене.це було дуже реалістично,адже я відчувала емоції.Сон закінчувався,я заламувала руки і чомусь до мене дійшло,пара наших дітей незадовго до цього теж загинула...коли свідомість прийшла до мене,то думки проволали:я зварила своїх дітей.серце калаталось.