Безодня, в яку падаєш.
Мені сниться кімната. Враз, можна сказати раптово, я відчуваю, що провалююся крізь підлогу, ніби вона всмоктує мене в себе, змиває в якусь невидиму (надіюсь, не каналізаційну) трубу. Я все нижче і глибше провалююсь - так, до біса! це саме те слово! - провалююсь, але повільно, так, ніби ще є надія на порятунок, але вона, я вже знаю, малоймовірна й невиправдана, приречена, так би мовити, на таке ж повільне, як і провалювання, погасання, погасання життя чи то пак мене. Я гасну. І це так лячно й тривожно, що будь-яка дружня чи не дуже рука допомоги - здасться великою перемогою над смертю. І ось я бачу когось, хто подає свою руку, а в ній тримає книгу кгиг - товсту Біблію в чорній класичній аскетичній обкладинці. Я гарячкого промовляю, ні, верзу, ніби в гарячці: "Відкрий її! Відкрий її! На будь-якій сторінці! Відкрий і дай мені!". Мій спаситель, якщо таке слово взагалі доречне і не викличе ні в кого відрази абощо, абиде відкриває цю Біблію на першій кращій сторінці, як я і попрохав його, і простягає мені. Але часу мало! Я гасну, я тону, я йду на дно невідь-чого, тобто я насправді зеленого уявлення не маю, куди насправді мене засмоктує ця труба, не знаю, куди мене викине, виплюне. Я хапаю книгу й читаю подумки перше слово, на якому мені вдається сфокусувати свій погляд (аби прочитати у сні, виявляється, якийсь текст треба добряче намучитись), але те слово якесь абсурдне, воно не має в своєму значенні чи змісті нічого особливого, рятівливого. Я вже самотужки відкриваю на ще якійсь сторінці, пробую прочитати не слово, а хоча б одне речення, але й воно не викликає ніяких змін, метаморфоз, процесів. Я далі тону, гасну, зникаю, тримаючи в руках Біблію.
Книги в секондхенді.
Багато людей щось передивляються, ходять, метушаться в маленькому приміщенні з одягом, який уже був вживаний, тобто який перебував зараз у стані очікування "других рук". Я теж походжаю взад-вперед, роздивляючись наявний асортимент: кросівки, куртки, сорочки і футболки. Але мене нічого з переліченого так не цікавило, як, власне, книги. Здається, тут не було особливого попиту на них, а отже й конкуренції, але й самих книг, наскільки я розумів, не було.
З 27 на 28 березня
Немає коментарів:
Дописати коментар