Освітлення в кімнаті тьяне, не природнє і не штучне. Я розумію, що таке освітлення може бути тільки у сні. Довго не роздумуючи й не вагаючись, я зробив висновок: це сон.
Отож ми в сні.
Тут, якщо вже знаєш, можна (і треба!) робити все, що хочеш. Тут потрібно пробувати все на смак, на звук, на дотик і не перейматись про основні закони фізики. Можна, наприклад, зараз лиш від одної думки про море переміститись до нього. Або, наприклад, скільки в справжньому світі є місць, в яких ти б хотіла побувати? Банальний Париж, Афіни, Рим, Осло, Рейк'явік чи непомітна Угорщина.? Розумієш? Ми спимо? Але я прокинувся. Я усвідомив!! А ти ще ні.
Ось так я говорив до неї, а вона стояла поруч і дивилась на мене так, ніби не розуміла про що ідеться. Ніби вона не знала цієї мови, не вгадувала моїх жестів та інтонацій. Блін, думав я, прокинься. Як же тобі доказати, що ми у сні?
Я розвів руками, а вона стала в очікувальній позі, мовляв, ну давай, онейронавт бісів, докажи мені, що я така зелена й темна, нічого, як ти кажеш, не розумію, не знаю хто такий Лаберж, Монро й інші шизануті доктори, які досліджують сферу непізнаного.
Я не бачив іншого виходу, окрім як здійнятись у повітря на трохи менше метра над підлогою.
Ось бачиш? Я літаю.
Ми спимо.
А ти вдвічі глибше.
Прокинься!
