з 15 на 16 березня

Сниться мені Коваліва, 22 - там, де я колись у дитинстві жив. Я виходжу з під'їзду, неквапом переходжу подвір'я, спускаюсь стежкою невеличким горбом, яка веде до сусіднього будинку, в якому вирізаний прямокутний прохід у інше подвір'я, того іншого будинку, що стояв так би мовити спиною до мого. От я спускаюсь, дивуюся, що тут висаджено багато молодих дерев, такий собі підлісок без великого лісу. Там, праворуч, в кінці підліска, повинні бути мусорні ящики, але їх там чомусь нема. Нічого, думаю, на другому подвір'ї є, ось я вже бачу їх. З-за спини доноситься голос тата. Я обертаюся і шукаю його поглядом. Ах, так, звісно, ось і тато: говорить мені з балкону з восьмого поверху, аби я купив сигарети. Я кажу "добре", обертаюсь і думаю: "Наші вікна ж виходять на іншу сторону". І я прямую далі, проходжу тунель. Виходжу. Кидаю пекет у ящик, орієнтуюсь трохи, а потім прямую у магазин. По дорозі ще думаю про такі невідповідності: "Якщо тато там був, то значить принаймні наш балкон виходить на подвір'я... все логічно, але..."