Я розумію, що зараз у Нью-Йорку, місті хмарочосів. Самого міста я не бачив, але чомусь відразу ж подумав, що це воно. За мить я вже втікав від псів, які гнались за мною зі шкаженою швидкістю, з гострими зубами і піною. Я бачу перед собою Емпайр-Стейт-Білдінг. Довго не думаю. Треба кудись втікати і цей "білдінг" - найкращий варіант (хоча про те, що в кінці кінців я опинюсь у пастці, навіть, здавалось би, серед неба, беж жодних перешкод і проблем, я не подумав). Я летів - чи біг! - по стіні вгору. Шалені пси - за мною (?). Пробравшись крізь хмари, я опинився auf der spitze або на шпилі. Але ті пси вже доганяли мене. Ще трохи - і вони мене загризуть до смерті (так мені думалось). Коли вони нарешті опинились якимось чудом за крок від мене - я відпустив руками шпиль, за який тримався, і полелів униз, повз розлючені пащі, потім крізь хмари. І прокинувся.
Одна деталь. У тих псів були людські обличчя.
Немає коментарів:
Дописати коментар